2011 року, під час відпустки в Греції, 16-річний хлопець із Нідерландів надягнув маску, взяв трубку й пірнув у море.
Його звали Боян Слат.
Те, що він побачив під водою, вразило сильніше за будь-який урок природознавства: пластикові пакети траплялися частіше, ніж риба.

Повернувшись додому, він почав думати над простим запитанням:
чому ми досі не очищуємо океани?
Дорослі лише знизували плечима — мовляв, завдання надто велике, надто дороге і вже пізно щось змінювати.
Але Боян не погодився.

У старших класах він представив сміливу думку: замість того, щоб ганятися кораблями за сміттям, можна використати силу морських течій.
Не треба ловити пластик — достатньо дати йому самому зібратися в одному місці.
Його ідея стосувалася плавучих бар’єрів, які затримують відходи, але не заважають рибі.

2012 року він виступив на TEDx. Молодий, трохи сором’язливий, але з дуже чітким баченням. Виступ швидко розлетівся світом.
А вже наступного року, у 18 років, він створив неприбуткову організацію The Ocean Cleanup, мета якої — прибрати пластик з океанів і зупинити його шлях у воду ще до того, як він туди потрапить.

Початок був непростим.
Прототипи ламалися, течії виявлялися сильнішими, а витрати — більшими, ніж очікували.
Багато хто сприймав Бояна як мрійника, який не має шансів.
Та він уперто повертався до роботи: переробляв конструкції, перевіряв, пробував знову.

І лише у 2018 році система нарешті запрацювала — почала збирати тонни пластику в Тихому океані, особливо в районі тієї самої Великої тихоокеанської сміттєвої плями між Каліфорнією та Японією.

Згодом The Ocean Cleanup розширила роботу й на річки, адже саме вони несуть значну частину сміття в океани.
Сьогодні їхні установки працюють в Азії, Африці та Латинській Америці й уже вилучили з довкілля тисячі тонн забруднення.
Частину зібраного пластику переробляють і створюють із нього нові речі, що допомагає підтримувати роботу проєкту.

Експерти й досі сперечаються щодо ефективності таких рішень: дехто вважає, що головне — зменшити виробництво пластику.
Боян відповідає спокійно: так, це важливо. Але хтось усе одно має «прибрати те, що вже там лежить».

Сьогодні, у свої тридцять, він очолює одну з найсміливіших екологічних ініціатив світу — і все це виросло з ідеї старшокласника.
Його історія — не вигадка. Це реальний приклад того, що можуть зробити рішучість і наполегливість.
Як один момент усвідомлення здатен перетворитися на рух, який змінює світ.

І якщо одного дня океани стануть чистішими, у цьому буде частка того першого занурення 2011 року — і підлітка, який не відвернувся від побаченого.

https://www.facebook.com/photo/?fbid=1178684251031740&set=a.514736004093238