Наша планета на грани "биологического холокоста"

Фото: MIGnews.com

Пугающую новость сообщил один из ведущих мировых биологов, 85-летний доктор Эдвард Осборн Уилсон. Он полагает, что мы стоим на пороге “биологического холокоста”, сравнимого по масштабам с вымиранием динозавров.

Единственным способом избежать катастрофы американский ученый называет более справедливое распределение территории между людьми и 10 миллионами других видов. Проще говоря, половина планеты Земля должна быть отдана полностью во владение животным.

В идеале, по его мнению, все континенты должны гарантировать животным безопасные коридоры с севера на юг и с запада на восток, которые обеспечат пути массовых миграций на случай резких изменений в среде — засухи, наводнения, похолодания и т.п.

В качестве примера Уилсон приводит уже существующий коридор, связывающий Йеллоустонский национальный парк США с Юконом, территорией на северо-западе Канады.

При этом подчеркивается важность масштабов территорий, отведенных животным: при недостаточной площади есть риск того, что крупная популяция распадется на несколько изолированных, или “островных”, что поставит под удар выживаемость всего вида в целом.

Дело в том, что такие небольшие популяции больше подвержены заболеваниям и хуже приспособлены к изменениям среды из-за меньшего генетического разнообразия вследствие вынужденного инбридинга, или близкородственного скрещивания.

Несмотря на все заслуги доктора Уилсона как ученого и публициста (он также дважды лауреат престижной Пулитцеровской премии, считается одним из самых упорных защитников биологического разнообразия на планете), критики отмечают, что его предложения невыполнимы: даже такая богатая — в том числе землей и ресурсами — страна, как США, использует всего 4% своей территории таким образом, каким ученый предлагает использовать 50% планеты, пишет NEWSru.

Искусственные границы между различными популяциями одного вида действительно заметно влияют на поведение и образ жизни животных. Ярким примером такого рукотворного разделения стали популяции оленей из приграничных лесов Чехии и Германии. Животные до сих пор не пересекают линию границы, где когда-то стояли электрифицированные заграждения. При этом никакие другие виды животных новые границы Европы не смущают.

Средняя продолжительность жизни оленей составляет 15 лет, и ни один из ныне обитающих в немецких и чешских приграничных лесах оленей не видел заграждения своими глазами. Но граница по-прежнему разделяет две популяции. Как поясняют ученые, оленята в первый год жизни учатся у матерей, куда можно ходить, а куда нельзя, и, очевидно, информация об опасности передается от поколения к поколению.

http://ecoportal.su/news.php?id=79047

Концентрация парниковых газов в атмосфере побила тридцатилетний рекорд

Фото: NASA

В 2013 году концентрация парниковых газов в атмосфере и закисление мирового океана достигло рекордных показателей. Об этом сообщает Agence France-Presse со ссылкой на ежегодный доклад
Всемирной метеорологической организации (ВМО).

Концентрация CO2 (именно это вещество считают главным виновником глобального потепления) в атмосфере выросла в 2013 году до 396 частей на миллион. Точкой отсчета для этого показателя считается 1750 год — 142 части на миллион. С 2012 по 2013 год концентрация СО2 выросла на 2,9 частей на миллион — самый большой ежегодный скачок с 1983 года. Кроме того, радиационный прогрев атмосферы (потепление климата, связанное с парниковыми газами) с 1990 по 2013 год увеличился на 34 процента.

Четверть всех выбросов парниковых газов поглощает мировой океан, еще четверть всасывает биосфера, что несколько смягчает последствия этого процесса для атмосферы. Однако безвредным это назвать нельзя: углекислый газ увеличивает кислотность воды, что негативно отражается на морских экосистемах.

Дальше ситуация будет только ухудшаться, предупреждает глава ВМО Мишель Жарро (Michel Jarraud). «Выбросы CO2 в прошлом, настоящем и будущем будут оказывать совокупное воздействие и на глобальное потепление, и на закисление океанов. Законы физики переделать нельзя», — отметил Жарро.

Глобальное потепление — это повышение средней температуры климатической системы Земли. С начала прошлого столетия средняя температура воздуха возросла на 0,74 градуса по Цельсию, и около 60 процентов этого роста были отмечены после 1980 года. Начиная с середины ХХ века, среди ученых и политиков идут споры о том, насколько на этот процесс влияет деятельность человека. Согласно Четвертому оценочному докладу Межправительственной группы экспертов по изменению климата ООН, антропогенный характер глобального потепления считается доказанным с вероятностью в 90 процентов.

http://ecoportal.su/news.php?id=79189

Всемирная любовь к суши ведёт к вымиранию тихоокеанского голубого тунца

Любовь мирового населения к рыбе, в частности, к японским блюдам суши и сашими, хорошо сказывается на здоровье людей. Однако для самих рыб их популярность стала трагической новостью. Тихоокеанский голубой тунец, чья спинка и брюшко являются излюбленным деликатесом, начал вымирать, в связи с чем Международный союз охраны природы (МСОП) внёс этот вид в список исчезающих.


Фото с сайта Вести.Ru (www.vesti.ru)

Теперь голубой тунец стоит в одном списке с китайскими иглобрюховыми, американским угрём, китайской коброй и австралийской просовой бабочкой. Все эти виды находятся под угрозой исчезновения, согласно красному листу МСОП.

Обновлённый список выпускается раз в десятилетие в рамках Всемирного конгресса национальных парков в Сиднее. МСОП делает это для более эффективного управления охраняемыми районами, где водятся некоторые из представителей видов, находящихся на грани вымирания.

"Каждое обновление красного листа МСОП заставляет нас осознать, что наша планета постоянно теряет своё разнообразие жизни. И в значительной степени это происходит из-за наших деструктивных действий, направленных на удовлетворение растущих человеческих потребностей и аппетитов", — заявила глава МСОП Джулия Мартон-Лефевр (Julia Marton-Lefevre).

Она также сообщила, что у Организации есть научные доказательства того, что охраняемые районы могут играть центральную роль в преодолении этой тенденции.

В новый список попало 76199 видов, из которых 22413 находятся под угрозой вымирания. Теперь тихоокеанский голубой тунец перешёл из категории "вызывающие наименьшее опасение" в категорию "уязвимые", поскольку отлов рыбы на территории Азии привёл к тому, что частично представители этого вида попросту исчезли.

Основная проблема отлова этой рыбы заключается в том, что рыбаки вылавливают молодых особей, которые ещё не успели спариться с представителями противоположного пола. В связи с этим популяция сократилась на 19-33% в течение последних 22 лет. МСОП призывает рыболовов Западной и Центральной части Тихого океана принять все необходимые меры для сохранения голубого тунца как вида.

Глава департамента биоразнообразия МСОП Джейн Смарт (Jane Smart) сообщила, что в проблеме сокращения популяций животных повинны не только изменения в окружающей среде, но в первую очередь рост рынка человеческих продуктов питания. Она предложила принять строгие меры по регулированию этого рынка, чтобы не допустить полного исчезновения некоторых видов рыб.

Отметим, что также в красный лист попала малазийская улитка Charopa lafargei, получившая своё название в честь строительного гиганта Lafarge. Представители компании согласились ограничить свою добывающую деятельность в среде обитания улиток.

Обновление списка принесло и хорошие новости: два вида земноводных из семейства лягушек-древолазов в Колумбии вернулись в категорию "уязвимые" в связи с принятием необходимых мер по сохранению этих животных.

Всемирный конгресс национальных парков опубликует своё заявление сразу же перед закрытием 19 ноября 2014 года. В заявлении будут изложены результаты десятилетней работы организаций по охране среды и собрания стран-членов Конвенции ООН по биологическому разнообразию, которое прошло в Южной Корее в октябре 2014 года. Итоговые данные позволят составить список мер, необходимых к принятию для того, чтобы избежать вымирания ряда видов к 2020 году.

http://ecoportal.su/news.php?id=80369

Чому тваринам потрібні коридори дикої природи

Тисячі видів зникають через втрату ареалу проживання. Проте, як показує нещодавній успіх коридорів дикої природи, можливість зв’язку може стати в пригоді.

На фото: охорона ареалу проживання чорного ведмедя у Флориді допомогла збільшити популяцію з 300 особин в 1970-х роках до 3000 сьогодні.

Завдяки сучасним шосе, “Боінгам”, соціальним мережам та смартфонам, люди набагато краще поєднані між собою. У той же час дикі тварини стають все більше роз’єднаними. У цьому випадку вони опинились у пастці серед безперервно зростаючого моря людей.

Втрата ареалу проживання — найбільша загроза дикого світу. Це основна причина, чому під загрозою зникнення знаходяться 85% видів, які занесено до Червоного списку МСОП (Міжнародної спілки охорони природи) і чому планета знаходиться на грані масового вимирання видів, які зараз зникають в тисячі разів швидше, ніж протягом усієї історії. Частково це спричинено діями на кшталт вирубки лісів, що прямо знищує екосистему, але великою небезпекою для тварин є також “повільні” небезпеки, як от розділення ареалу проживання через будівництво нових доріг, ферм, дія забруднення довкілля та кліматичної зміни.

Першими жертвами втрати території ареалу стають великі хижаки, чиє життя значною мірою залежить від міграції. Щойно скорочується площа ареалу проживання тварин, зростають інші ризики, наприклад, хвороби, агресивні види та браконьєрство.

На щастя, аби виправити цю проблему, немає потреби переносити міста чи рити дороги. Ви здивуєтесь наскільки легко співіснувати з дикою природою, якщо просто залишити достатньо місця для утворення буферних зон між нами. У цьому випадку мається на увазі не лише захист ареалів від змішування, а й забезпечення зміни зв’язків між ними шляхом утворення масштабних коридорів дикої природи. Це щось схоже на те, як ми з’єднуємо свої міста будівництвом доріг.


Зміна зв’язків між ареалами допомогла подвоїти популяцію амурського леопарда, порівняно з 2007 роком

Щаслива стежка

Науковці вже давно зрозуміли, що тваринам краще мати просторі території замість ізольованих шматків землі. Проте знадобилось немало часу, аби ця ідея прижилася.

— Від самого початку існування природоохоронної біології рекомендувалися коридори дикої природи, — розповідає пан Гаддад. — Якщо ви подивитесь на природний стан ареалів, то побачите, що вони були великими ще до того, як людина перекроїла їх на всі боки, а тому ідея поновлення зв’язків між ними мала інтуїтивний характер. Постало питання: “А чи спрацюють ці коридори?”. Останні 10 чи 20 років ми доводимо, що вони таки працюють.

Коридори дикої природи зараз у тренді. Вони стали не лише ключовими частинами багатьох урядових програм зі збереження видів, а й допомагають відродити звіринці для диких тварин по всьому світу. Коридори набули особливої важливості з огляду на швидкі темпи кліматичної зміни, адже підвищення температури та інші зміни навколишнього середовища змушують багато видів мігрувати до прохолодніших, вищих, вологіших чи сухіших територій, і то за умови, що на старому місці проживання вони не опинились у пастці.

Крик дикої дороги

Коридор дикої природи може мати будь-яку протяжність, навіть коротеньку, на кшталт маршрутів саламандр чи комах, але “Вайлдлендс Нетворк” фокусується на стежках континентального масштабу великих тварин, особливо хижаків. Програма визначила 4 основних "диких" шляхи по північній Америці, кожен з яких становить окрему мережу регіональних коридорів, що їх намагаються зв’язати воєдино.

— Вайлдленд поєднує тисячі коридорів, — каже Вакаріу. — Кожен коридор – річ у собі, адже вони такі різні. Одні можуть вміщати усю долину ріки, інші – вершечки гір. Усе залежить від видів тварин, яких ви намагаєтесь захистити.

“Підземна екологія”

Найчастіше м’ясоїди стають основним об’єктом широкомасштабних коридорів дикої природи, але все робиться не лише заради них. Річ у тім, що вищі хижаки вважаються ключовими видами, які допомагають тримати баланс цілої екосистеми.

— Якщо великі м’ясоїди усуваються з ареалу проживання, то це відображається на усьому харчовому ланцюзі, — стверджує Вакаріу. — У 30-х роках вовки повністю зникли з заповідника Єлловстоун, а тому їхня основна їжа, лосі, не маючи контролю з боку хижака, безмірно розмножились. Зазвичай, лосі насторожено стоять на одному місці та жують траву, але за відсутності вовків вони стали почуватись спокійно та поїли всі осики та саджанці тополь. Зрештою, ці дерева перестали рости у заповіднику.

Популяція вовків відновилась, лосі знову в тонусі. Це дозволило популяції рослин процвітати, що допомагає природі: контролює ерозію річкових берегів, підтримує пташині гнізда та дозволяє ведмедям ласувати ягодами перед зимовими холодами та запасатись підшкірним жиром.

Спеціалісти із захисту природи сподіваються симулювати подібне пристанище на артерії Єлловстоун-Юкон, а також ширшого західного вайлдвей та коридорів для хижаків по всьому світу. Наприклад, ініціатива “Коридор для ягуара” охоплює ареали проживання ягуарів у 15 країнах центральної та південної Америки, а проект “Тераі Арк Лендскейп” з’єднує 11 областей в Індії та Непалі, що знаходяться під захистом, створюючи коридори для тигрів й таких рідкісних диких тварин, як слони чи носороги.



Розмиті лінії

Цілком зрозуміло, що дикій природі краще залишатись дикою, проте часом ареали проживання перетинаються з цивілізацією. Ймовірно, це означатиме, що слід залишати лісосмуги між селами для шимпанзе, висаджувати дерева вздовж ферм для птахів та будувати підземні чи наземні переходи для лосів, аби дати їм можливість обійти завантажені транспортом шосе. Час від часу це може означати поділ місця з дикими тварина, як це пропонує ініціатива “Коридор для ягуара” на своєму веб-сайті: “Таким коридором може стати ранчо, плантація цитрусових, навіть чийсь двір. Однаково. Це повинно бути місце, де ягуар зможе вільно та безперешкодно пройти”.

Здебільшого дикі тварини не намагаються мігрувати через міста. Фрагментація ареалу часто спричиняється менш інтенсивним розвитком, наприклад, ферм чи ранчо, і в цьому випадку не обов’язково є несумісною з дикою природою.

У країнах, що розвиваються, групи захисту природи часто платять власникам землі за охорону їхніх володінь чи висадження дерев на межах території. Ця стратегія вже працює та допомагає шимпанзе та слонам у деяких частинах Африки.



Захист подібних природних куточків інколи сам по собі приносить прибуток власнику землі. Дослідження, проведене 2013 року, до прикладу, показує, що, якщо виробники кави в Коста-Риці залишають необроблені ділянки дощового лісу на плантаціях, то птахи, які звично населяють їх, повертаються та поїдають кавових жуків – шкідників, які легко можуть знищити увесь урожай. Захист лісів навколо ферми підтримує популяцію лисиць, сов та інших хижаків, які контролюють розмноження гризунів, а також кажанів, що харчуються комахами. Усі ці тварини разом узяті економлять фермерам Північної Америки близько 3 700 мільярдів доларів на рік. Пані Дімміт зазначає, що з усіх типів земельних наділів ферми найкраще гармоніюють з дикою природою, тому захисники природи конче повинні бачити у фермерах і власниках ранчо своїх вірних союзників, і аж ніяк не ворогів.

Одначе, незважаючи на те, що сільське господарство може зіграти важливу роль у возз’єднанні екосистем, навіть добре організоване фермерське господарство допомагає лише у випадку, якщо тварини мають достатньо просторий ареал проживання. Запобігання масовому вимиранню вимагає зростання міжнародної уваги в наступні десятиліття. І це не враховуючи майже 14% земель, які наразі знаходяться під охороною по всій планеті. Деякі біологи стверджують, що слід надати половину планети дикій природі, іншу половину – людям. Ця концепція відома під назвою “половина Землі”.

Мета шляхетна, проте ці дані не повинні затьмарювати неймовірний прогрес, якого можна досягти з часом. Зрештою, подібно до системи швидкісного шосе чи поданого матеріалу на “Фейсбук”, загальна чисельність ареалів дикої природи не завжди настільки ж важлива, як чисельність їхніх зв’язків.

Джерело: mnn.com

Для КліматІнфо переклала та підготувала Ірина Савюк
http://climateinfo.org.ua/content/chomu-tvarinam-potribni-koridori-dikoj-prirodi

Большинству крупных травоядных на планете угрожает вымирание

Фото Wikimedia Commons

Широко известно, что многие крупные животные, например, слоны и носороги находятся на грани вымирания из-за повышенного внимания со стороны браконьеров. Но, глядя на огромные стада зебр и антилоп в национальных парках Африки, сложно представить, что их будущее также под угрозой. Новое исследование, опубликованное в издании Science Advances, показывает, что в связи с охотой, сокращением природных ареалов и конкуренцией с сельскохозяйственными животными опасность исчезновения подстерегает 60% крупных травоядных со всей планеты.

Профессор Уильям Риппл (William Ripple) и его коллеги из Университета Орегона проанализировали состояние популяций травоядных весом свыше ста килограммов. В поле зрение учёных попали 74 вида животных от африканского слона до северного оленя.

Ранее похожее исследование показало схожий уровень угрозы для крупных хищников. Но тогда специалисты предположили, что львы, тигры и волки подвергаются большему давлению со стороны человека, нежели другие виды. Однако новая работа показывает, что травоядные и хищники находятся в одной тонущей лодке.

Раньше считалось, что главным негативным фактором, влияющим на сокращение биоразнообразия, является наступление цивилизации на леса, саванны и другие ареалы диких животных. Например, площади, используемые для животноводства, с 1980 года увеличились в три раза. Но оказалось, что более значимое воздействие оказывает охота с целью добычи мяса.

Если раньше диких животных в качестве источника пищи рассматривали только в бедных странах, где наблюдался недостаток продовольствия, то теперь спрос на такое мясо растёт в городах среди далеко не бедного населения. Кроме того, многие виды люди убивают ради отдельных частей тела, которым приписывают целебную или даже волшебную силу.

Учёные в своей работе добавляют, что травоядные играют куда более важную роль в поддержании экологического равновесия, чем может показаться на первый взгляд. Они не только служат источником пищи для хищников, но и выполняют другие функции. Например, стада травоядных создают полосы, лишённые растительности, которые не дают распространяться пожарам, а также переносят семена растений в своём навозе на большие расстояния.

"Без радикального вмешательства травоядные животные будут по-прежнему исчезать во многих регионах с огромными экологическими, социальными и экономическими последствиями, — говорит Риппл. — Потеря крупных травоядных может означать нехватку пищи для крупных хищников, таких как львы и тигры, меньшее распространение семян растений и изменения в среде обитания рыб, птиц и земноводных".

По мнению исследователей, остановить истребление могут только решительные меры на межгосударственном уровне, а также широкое освещение проблемы в средствах массовой информации. Необходимо пересмотреть аграрную политику отдельных регионов, усилить борьбу с браконьерством и навсегда покончить с рынком таких товаров, как слоновые бивни и рога носорогов.

http://ecoportal.su/news.php?id=82946