50 місяців, щоб уникнути кліматичної катастрофи

«Одному з нас доведеться піти», — вважається, що ці слова Оскар Уайльд сказав на смертному одрі про ненависні шпалери у своїй кімнаті. Згубне прискорення зменшення кількості арктичного льоду та близька загроза незворотних кліматичних змін ставлять ультиматум економічній системі, що штовхає нас за межу. Заради суспільства, я сподіваюсь, цього разу ми впораємося.

На щастя, багато людей шикуються в чергу, щоб запропонувати кращі проекти, а не просто сварити всіх довкола. Це ви можете побачити ось тут http://www.guardian.co.uk/environment/interactive/2012/oct/01/50-months-climate-....

Але у понеділок, 1 жовтня, було відзначено подолання середини 100-місячного зворотного відліку до гри у кліматичну рулетку.

За дуже обережними підрахунками, 50 місяців тому кристали морського льоду, температура яких зросла на 2 градуси за Цельсієм, почали діяти проти нас. Цей рівень має значення, оскільки за його межами, скоріше за все, спрацює екологічний «ефект доміно». У нестабільній та непередбачуваній динаміці такі явища, як танення льоду та вивільнення вуглецю з поверхні планети, налаштовані на підживлення одне одного, прискорення та посилення ефекту потепління. Деякі експерти вважають, що навіть зростання температури на 2 градуси за Цельсієм є завеликим, проте це межа, що була встановлена країнами ЄС.

Широке коло осіб, котрі є представниками різноманітних організацій від Women’s Institute до Oxfam, та колишній радник Маргарет Тетчер з питань екології у своєму відкритому листі до урядової коаліції та опозиції, опублікованому в Guardian, говорять про таке:

«Цього року було зафіксовано рекордну втрату морського льоду та концентрацію парникового газу над Арктикою, що сягнули найвищої позначки, можливо, за 800 000 років. Небезпечні для врожаю посухи та рекордні температури випалили середній схід Америки.

Проте, на жаль, кліматичні зміни та погодна нестабільність впали далеко вниз у політичному порядку денному, в той час як ці проблеми мають бути першочерговими. Власне, вони залишаються однією з найбільших загроз для прогресу людства та їх вирішення дає величезні економічні можливості.»

Вони закликають коаліцію та лейбористів сказати, що ті зроблять в найближчі 50 місяців для запобігання кліматичної катастрофи.

Однак є й такі, хто діють самостійно. Джеймс Густав Спет, колишній глава Програми розвитку ООН, закликає маси до ненасильницького протесту.

Кліматолог професор Кевін Андерсон говорить, що вже занадто пізно для багатих країн «розширити» вихід з проблеми та знайти нові шляхи для економії. Він сказав, що кожен, включаючи кліматологів, мусить скоротити свої викиди і вважає своїм обов’язком скоротити власні.

Барбара Стокінг, виконавчий директор організації Oxfam, говорить, що настав час для зміни способу життя в багатому світі, особливо якщо ми хочемо зупинити проблему глобальної бідності.

Сер Кріспін Тікелл, колишній постійний представник Великобританії в ООН та людина, яка, як вважають, переконала прем’єр-міністра Маргарет Тетчер визнати та вплинути на глобальне потепління, закликає світову Організацію захисту навколишнього середовища спростити та зробити ефективним широке коло міжнародних договорів та угод.

Зміни відбуваються в повітрі, незважаючи на теперішню «білу пляму» та спробу повернутися до повсякденних справ або навіть зробити крок назад, як попереджає лист стурбованості. Чому, наприклад, ми підтримуємо нафтову промисловість податковими пільгами, якщо ми знаємо, що для уникнення неконтрольованих кліматичних змін ми можемо лише дозволити собі спалювати близько п’ятої частини викопного палива, яке залишається в землі, роблячи його неспалимим?

Ідеї 50 учасників є креативним та інноваційними. Вони пишуть, що невдача з’являється від нерозуміння та недалекоглядності. В уряді ця ситуація все ще подібна до старого жарт про крамаря. Коли покупець запитує про новий товар, власник магазину відповідає: «Ні, вибачте, товаришу, люди весь час запитують мене про нього, і я весь час відповідаю їм, що не маю запитів на нього.»

Чи це було відновлення Європи після Другої світової війни, чи дії, спрямовані на захист озонового шару, ми знаємо що можна відкласти власні інтереси. Подібно до цього керівництво скочується вниз в історії.

Те, що ми зробимо в найближчі 50 місяців, — це не вибір між тим, що ми зробили в минулому, і тим, що ми робимо сьогодні.

http://climateinfo.org.ua/content/50-misyatsiv-shob-uniknuti-klimatichnoj-katast...