Народження нового капіталізму: хто змінить сьогоднішніх бізнесменів

Forbes опублікував уривки з книги Річарда Бенсона «До біса бізнес як завжди». У ній автор передбачує появу нової форми капіталізму.



Річард Бренсон — легендарний британський бізнесмен, засновник групи Virgin, став відомим не тільки завдяки ризикованим інвестиційним рішенням. Сьогодні цей підприємець, перебуваючи на 255 місці серед найбагатших людей планети, активно займається благодійними проектами у сфері охорони довкілля. Forbes опублікував витяги з його книги «До чорта бізнес як завжди», де він розповідає про те, чому бізнес має займатись захистом природи.

Один освічений професор якось сказав: «Робіть ставку на те, що люди вчинять порядно». Дуже гарне й влучне висловлювання. Люди інстинктивно намагаються чинити правильно. Це ж й робить нас людьми. Слова «приносити користь» для різних людей мають різний зміст. У цій книзі «приносити користь» означає також дбати про довкілля. І справа не тільки в тому, щоб не забруднювати планету, а ще й в тому, щоб позбутись наслідків забруднення останніх двох століть — від початку промислової революції. Я певен, що нова — революційна — форма капіталізму, яку я назвав «Капіталізм 24902», буде спрямована на захист довкілля. Згоден, що це може нагадати вам «Беверлі-Хілз, 90210» (відомий у Сполучених Штатах серіал), але запевняю вас, що це дійсно різні речі. На мозковому штурмі у Virgin Unite хтось згадав, що окружність Землі складає 40 075,017 км. Зміст дуже простий: кожен бізнесмен відповідає і за людей і за планету — за все наше глобальне селище, за кожен з 40 075,017 км її окружності.

Ціна ноутбука

Я певен, що якщо планета, якою ми її знаємо, зберігається, то лише завдяки нашим зусиллям та нашому руху вперед. Я не кажу тільки про катастрофу, що загрожує людству та Землі через кліматичні зміни. Я кажу про одну з основних причин змін клімату, про одну з найголовніших загроз, з якими зіткнулось людство: швидке виснаження природних ресурсів. В останні десятиліття ми зіткнулись із загрозою залишитись без нафти, мінералів, прісної води та риби.

Щоб зрозуміти, чому виснаження відбувається так швидко, візьмемо простий пристрій, без якого більшість людей вижила б, — звичайний ноутбук. Середній ноутбук важить приблизно десять фунтів (близько 5 кг), але щоб виготовити його, потрібно використати значно більше матеріалів, ніж 10 фунтів. Якщо ви порахуєте все, що було використано для того, щоб зробити ці 10 фунтів, то з’ясуєте, що ваш ноутбук важить не 10 і навіть не 100 фунтів. Загальна цифра вразить вас: 40 000 фунтів, або майже десять тонн. До них входять мінерали, що видобуті у руднях, використання величезної кількості палива, яке теж у свою чергу є ніщо інше як продукт буріння й видобутку. Кожного року наші ноутбуки стають все легшими й все потужнішими, але спосіб видобутку та очистки матеріалів, які необхідні для створення портативного комп’ютера, не став ні чистішим, ні технологічнішим, ніж 40 років тому.

Як показали кризи минулих років, ми сприяли тому, щоб цей процес ставав швидшим й необоротнішим. Усі ми — частина проблеми. Ми засмічуємо планету, ми витрачаємо ресурси направо й наліво, — і якщо вже говорити відверто — ми у повній халепі. Природні ресурси закінчуються швидше, ніж відновлюються. Багато з них, наприклад, нафта, ліс, мінерали — в принципі не можна відновити. Якщо вони зникнуть, то вже назавжди.

Капіталізм у тому вигляді, в якому ми знаємо його, сформувався за часів промислової революції. Так, він створив умови для розвитку економіки, подарував людству важливі винаходи, але все це мало свою ціну, а вона не була зазначена в «балансовому звіті». Принцип «прибуток — король» призвів до серйозних негативних, але й ненавмисних наслідків. Півтора віку мізерних заробітних плат, загублених життів, розореної планети, забруднених морів були нічим у порівнянні з головною мето: прибутком.

Я вірю, що новий тип капіталізму в останні десятиліття набирає обертів. У 1930-х роках розпочався рух «Повернемось до землі». У 1960-1970-х — мир, любов, неочищений рис та «діти квітів». Сучасний рух «зелених» почався у Німеччині та Скандинавських країнах на зламі 1980-1990-х років, але так і не досяг значних успіхів. Лише незначна кількість людей під впливом «зелених» ідей ставили собі питання: «Як ми виживатимемо, коли це все скінчиться?».

Наша планета зазнала численних та екстремальних змін клімату за відносно малі проміжки часу. Люди еволюціонували і знаходили нові способи виживання й благоденства. Але різниця між «тоді» і «зараз» — в історичному масштабі — полягає в тому, що раніше на Землі не було семи мільярдів осіб. Люди — і це цілком справедливо — хочуть свою частку загальних благ. Вони хочуть автомобілі й телевізори, центральне опалення і систему кондиціонування. Фастфуд та сучасні кухні з мийками й пральними машинами — список можна продовжувати до нескінченності. Озирніться у своєму будинку, погляньте на свою вулицю, на свій офіс. Всі речі зроблені з використанням природних матеріалів, які треба видобувати з землі або виділяти з суміші. І все це викидає в повітря вуглекислий газ — більше, ніж виробила би планета, якщо на ній не було б людей. Якщо один ноутбук вимагає 40 000 фунтів сировини і ресурсів для його виробництва, то скільки, як гадаєте, потрібно, щоб зробити автомобіль? А тепер екстраполюйте це на те, що вісім чи дев'ять мільярдів хотіли б мати — щодня, щотижня, щороку, — і проблема стає очевидною.

Саме люди впливають на природні цикли планети. Ось чому проблема настільки злободенна і настільки важлива. Світ ніколи раніше не знав такого тиску людей і безперервного споживання. Ось що пише журнал Nature Climate Change: «Прогнози дослідників показують, що збільшення середньої температури повітря на 1 градус скоротить на дві третини площі, придатні для вирощування маїсу в Африці — навіть при відсутності посух. Додайте посухи, і цей ефект пошириться на весь континент.»

Підвищення температури на кожен градус викликає черговий розрив екологічного ланцюга. Можливо, ми вже бачимо прояви цього в нинішніх катастрофічних посухах в Східній Африці. На думку вченого, якому я довіряю, Джеймса Лавлока, чотири градуси — це остаточна «точка неповернення». Зовсім неважливо, чи вірите ви в зміни клімату чи ні, чи вважаєте всі ці розмови шахрайством чи ні, звичайна людина помітить те, що відбувається, коли буде вже занадто пізно. Шкода та негативні зміни відбуваються поступово, так що на перший погляд все чудово. Це як тоненька — з волосину — тріщина в дамбі. Ніхто нічого не помічає, поки дамбу не прорве.

Ось вам приклад: коралові рифи. Більш теплі, з підвищеною кислотністю води вбивають їх. Руйнується підводний харчовий ланцюжок. При відсутності їжі зграйки мільйонів різнобарвних маленьких риб зникають. Риби більшого розміру — ті, що служать їжею людині, — також вмирають від голоду. Але це ще не все. Припиняється потік туристів, що приїжджали попірнати біля рифів. Готелі закриваються, місцеве населення залишається без роботи і без грошей. Рибалки перестають виходити в море, тому що без риби це безглуздо.

Лякаючий ефект доміно.

Погані новини? Але є і хороша: серед бізнесу по всьому світу з'являються видатні піонери, що прокладають шлях до того, щоб змінити погляд на те, що дала нам природа.

Енергійні «зелені» бізнесмени



Сем Уайлі народився за часів Великої депресії в родині луізіанських фермерів, що вирощували бавовну, і став бізнесменом-мільярдером. Уайлі розповів газеті The Dallas Morning News що, коли його дочка вчилася в п'ятому класі, вона спитала його: «Тату, а що ти збираєшся робити з усіма отруйними речовинами, що потрапляють у повітря?» Питання дочки посіяло зернятко, з якого врешті-решт виросла компанія Green Mountain Energy. Вона була заснована у 1997 році, коли Уайлі побачив можливість скористатися відсутністю обмежень для постачальників електроенергії у всій країні. Він сподівався, що, пропонуючи споживачам енергію з чистих джерел, він зможе змінити звичайну технологію її виробництва. Після декількох невдалих стартів у Каліфорнії, Пенсільванії та Огайо Green Mountain Energy таки знайшла підтримку в Техасі — і зараз її успіхам можна тільки позаздрити.

Сем зумів побудувати компанію, яка поставляє екологічно чисту та надійну електроенергію більш ніж у 300 000 будинків. З часів заснування вони запобігли потрапляння в атмосферу понад 5 млн т CO2. Компанія допомогла у створенні й установці більше, ніж сорока вітряних і солярних генераторів — при цьому бізнес процвітає, а клієнтська база збільшується в середньому на 20% щороку. Вона стала однією з найбільш швидкозростаючих і найбільш прибуткових «зелених» енергокомпаній у Сполучених Штатах більш ніж з 500 млн $ річного доходу і 50 млн $ чистого прибутку. У 2010 році компанію придбав енергетичний гігант NRG за 350 млн $ готівкою. Сем не тільки приніс величезну користь планеті, але і довів, що «чиста» енергія — це серйозний бізнес. Ще він довів, що якщо уважно слухати питання, які задають ваші діти, відповіді можуть призвести до найдивовижніших речей.

Джігар Шах і його родина переїхали з Індії в Стерлінг, штат Іллінойс, коли йому виповнився рік від народження. Зростаючи там, Джігар просочився почуттям, яке він називає «чуйністю Середнього Заходу».

Джігар вічно вивчає щось нове, є експертом з енергії та інфраструктури, переконаний, що зміни клімату — це «найбільша можливість розбагатіти в наші часи». Він вважає, що чиста енергія очистить і ринок, виводячи його в стійке низьковуглецеве майбутнє. Він поставив би на це весь свій статок. В дійсності, свій статок він на цьому і заробив.

«Ось що ви бачите у своїх рахунках за споживання електроенергії. Приблизно 50% ваших грошей оплачують оптове виробництво енергії — те, що традиційні енерговиробники використовують як основу для порівняння з вартістю інших форм енергії. Решта 50% оплачують фіксовані витрати електричних компаній, враховуючи заробітну плату менеджерів. Буває, що частина ваших рахунків навіть покриває помилки компанії. Наприклад, ваш постачальник електрики вирішує будувати атомну електростанцію. Однак гроші на проект закінчуються, і станція так і залишається недобудованою. До речі, таке траплялося насправді. Але за цю наполовину збудовану станцію все одно треба платити — і електрокомпанія перекладає витрати на плечі споживачів.»

Чарівність сонячної енергії полягає в тому, що вона, ця енергія, прямо на вашому даху. Сонячна енергія має потенціал виграти в ефективності у всіх інших джерелах, окрім «оптових» цифр. «Ось чому я впевнений, що сонце стане першим широко вживаним джерелом енергії, ефективним, не потребуючим податків, субсидій або стимулювання, щонайменше для 20% населення Землі», — говорить Шах.

Компанія Джігар Шаха SunEdison стартувала в 2003 році. Принцип роботи компанії грунтувався на бізнес-плані, який він розробив ще в 1999 році, навчаючись в університеті. Його модель вщент зруйнувала обросле мохом переконання, що якщо ви хочете користуватися сонячною енергією, то спочатку повинні витратити скажені гроші на встановлення батарей. Сказавши «скажені», я нітрохи не перебільшив: для комерційної будівлі середнього розміру комплекс батарей, встановлений на даху або на землі, може коштувати від 10 000 до 10 млн $! Це і надихнуло Шаха на рішення. «Ви хочете бути в бізнесі з виробництва сонячної енергії? Або ви просто хочете купувати електрику, вироблену енергією сонця?» (Ви хочете дорожнє покриття? Або вам вистачить того, що вам його надають у користування? Ви хочете купити гігантський Boeing Dreamliner — або просто авіаквиток?)

Клієнти компанії SunEdison не платять за сонячні системи заздалегідь. SunEdison збирає, керує і володіє сонячними генераторами. Клієнти підписують з компанією договір на придбання електроенергії, або PPA, погоджуючись купувати електрику, вироблену сонячними генераторами, за фіксованою мінімум на 10 років ціною. Будь-який бізнес прийде у захват від передбачуваності цін на енергію рік за роком. Одним підписом бізнесмен позбавляє себе необхідності сплачувати непередбачувано зростаючі рахунки за споживання енергії, а сама енергія передається по застарілим і перевантаженим електромагістралям.

Коли Джігар зібрав достатньо PPA, він звернувся до банків, інвестиційних компаній та до приватних інвесторів, використовуючи ці PPA як заставу, під яку він брав гроші для розширення компанії. Доходи, отримані згодом цими PPA, повернули кредити, видані інвесторами SunEdison, — і з лишком. Зараз SunEdison має більше солярних енергетичних систем і більше мегават, ніж будь-яка інша компанія —- а Джігар Шах допоміг перетворити послуги з постачання сонячної енергії в мультимільярдну індустрію.

Такі історії можливі тільки на Заході? Ні, це не так.

Один з китайських бізнес-лідерів Інь Гуоксін випромінює майже гіпнотичну силу смирення. Він настільки сором’язливий, що навіть ніяково. Йому відразу хочеться допомогти, підтримати — і це почуття тільки посилюється в міру того, як з ним знайомишся ближче. І це попри всі його чималі досягнення. За останні тридцять років він зріс від продавця в маленькому китайському магазині одягу до голови групи компаній Chen Feng, яка виробляє близько 400 млн одиниць одягу на рік для провідних брендів в Європі, США та Японії. Створити бізнес такого масштабу — це вже вражаюче досягнення. Колись Інь Гуоксін з невеликою групою однодумців викупив маленьку фабрику, на якій працював. Нині Chen Feng — глобальний гравець у виробництві одягу. Мене, однак, приголомшив не тільки його неймовірний успіх, але й екологічне відношення Іна Гуоксіна до власного бізнесу.

Він почав збирати дощову воду і очищувати вже використану задовго до всіх фабрик у Китаї — і задовго до того, як цього стали вимагати замовники продукції. Те ж саме стосується електроенергії. Інь почав контролювати енергоспоживання, скорочуючи його на всіх своїх фабриках. Зараз він випереджає всі контрольні цифри енергозбереження, встановлені в його країні. Так, нині це модна штука, але для Іня і Chen Feng це просто норма, якою їм і в голову не прийде хизуватися.

Підрахуйте все

Але справа не тільки у нових джерелах енергії та їх ефективності.



Ще один приклад нового ставлення бізнесу до природи — Йохен Цайтц, президент Sport & Lifestyle Group, директор інформаційної безпеки компанії PPR і голова директорів PUMA, де раніше він був на посаді президента упродовж 18 років. Йохен цілеспрямований, гострий як бритва і дуже розумний. Після того як він вирішив, що медицина не для нього, і кинув навчання в медичному університеті (його батьки лікарі), він спрямував усі свої сили на те, щоб отримати ступінь в одній з кращих бізнес-шкіл Німеччини. Він став наймолодшим президентом ВАТ в німецькій історії, коли очолив PUMA у віці тридцяти років. Його космічний зліт до вершин зупинив семирічний період збитків, а PUMA з роками стала найприбутковішою компанією в галузі, продовжуючи набирати обертів. Об’єми продажів до кінця 2011 року повинні перевищити 3 млрд € — це в 15 разів більше, ніж у той момент, коли Цайтц очолив компанію. Ціна акцій піднялася з 8,6 € в перший рік його президентства до історичного максимуму 350 €, додавши 4000% за тринадцять років.

Між нами багато спільного. Ми обидва закохані в Африку, тільки мій улюблений заповідник розташований в ПАР, а Йохен ось уже шість років має свій у Кенії. У 2008 році він заснував власний фонд — Zeitz Foundation — для підтримки креативних та інноваційних проектів, які б балансували охорону природи, розвиток громад, культуру і комерцію.

PUMA нещодавно оголосила про концентрацію на «чесному балансовому звіті» — так вони називають свій Environmental Profit & Loss (EP & L) Account. Ця програма народилася з розуміння Йохеном того, що джерелом багатьох проблем, які існують в світі є ті сфери бізнесу, які використовують природні ресурси для збагачення і вважають їх такими, що не мають реальної цінності, оскільки ці ресурси традиційно використовувалися і сприймалися як «безкоштовні». PUMA стала піонером у цій галузі — першою транснаціональною компанією, яка стала оцінювати екологічний вплив у грошовому еквіваленті, що спричинений її виробництвом. При цьому компанія вважала, що помістити цінники на природні ресурси — це найкращий спосіб їх зберегти.

Кріс Кілхем — харизматичний етноботанік, якого The New York Times описав як «наполовину Девіда Аттенборо, наполовину Індіану Джонса», — пройшов шлях від хіпі у Массачусетсі до людини, яка розкрила лікувальні секрети рослин і перетворила це в пристойний бізнес.

Його пристрасть до оздоровлення людства і пізнання таємничих якостей маловідомих представників флори призвела до того, що він провів роки у подорожах по всьому світу, вишукуючи рослини та інші цілющі речовини, які могли б допомогти людям. І він знайшов їх, до того ж дуже багато. Його перша поїздка була в Індію тридцять років тому, де він намагався знайти екзотичні рослини, які згадуються у давніх рукописах. Він навчався у знахарів, шаманів і звичайних людей, які використовували ці цілющі речовини і рослини в повсякденному житті. Потім Кріс писав книги, читав лекції в університеті Массачусетсу, в Амхерсті, він вів курс холістичного підходу до здоров'я, який назвав «Аптека шамана», а зараз Кріс вже постійний викладач університету. Ці поїздки та дослідження протягом стількох років, звичайно, коштували купу грошей. Але Кріс — розумний хід! — знайшов спосіб, роблячи добру справу, одночасно фінансувати свою роботу. Він уклав контракти з транснаціональними фармацевтичними компаніями, які заплатили йому дуже вагомі попередні гонорари, — щоб привернути їхню увагу до його нових відкриттів. Але ще важливішою для нього була можливість дати гідний заробіток людям, які мешкають у віддалених куточках Землі і вирощують цілющі трави, якими вони користувалися тисячі років.

«Тобі ж знайомий вираз, — говорив Кріс, — «нічого особистого, це лише бізнес?» Але це ж просто смішно. У бізнесі все і завжди — особисте.

Сьогодні ринок лікарських рослин складає близько 100 млрд $, але зі зростаючим інтересом до натуральних продуктів і з такими людьми, як Кріс, готовими поділитися своїми знахідками зі світом, цей ринок практично безмежний. Багато людей, подібно Крісу, переконані, що ми сліпо миримося з синтетичними ліками, які фармацевтичні компанії збувають нам за завищеними цінами, у той час як натуральні цілющі речовини могли б лікувати і більш безпечно, і з більшою ефективністю.

«Більше 62% всіх ліків в онкології, — говорить Кріс, — створені завдяки відкриттям таких біорозвідників, як я. І всі вони отримали схвалення Управління з контролю якості харчових продуктів і лікарських засобів США.»

Я радію, що з’являються нові можливості в цьому напрямку — і в основному через те, що нам необхідно рятувати тропічні ліси. Якщо розвиток комерційного ринку може заплатити збіднілим мешканцям тих місць за їх стародавні секрети, допоможе врятувати ліса й незаймані землі від навали «цивілізації», що нишпорить у пошуках нафти та знищує мільйони акрів лісу для розширення пасовищ, — значить ми повинні йти в цьому напрямку.

Велика кількість цілющих рослин, відкритих Крісом, ростуть в цих чарівних лісах. А ліси, особливо тропічні, відіграють життєво важливу роль, зберігаючи життя на Землі, тому що вони поглинають величезну кількість вуглекислого газу і переробляють його на кисень. Приблизно 20% кисню на планеті виробляється лісами Амазонії. Колись ці прекрасні ліси покривали 14% суші, але в наші дні через безжальну вирубку їх частка складає вже менше 6%.

Вчені занепокоєні тим, що тропічні ліси можуть зникнути вже в найближчі сорок років, і тоді стануть марними всі зусилля по боротьбі з глобальним потеплінням. Сьогодні вирубка лісів вже призвела до збільшення глобального викиду парникових газів, відповідальних за зміни клімату, на 25%. Масштабна вирубка лісу на деревину і масове вирощування генетично модифікованих соєвих бобів — ось головні причини знищення тропічних лісів. Це потрібно зупинити, якщо ми хочемо битися хоча б за один відсоток лісу, не кажучи вже про чотири. І один зі шляхів до цього полягає в тому, щоб дати місцевому населенню можливість захистити середовище його проживання, працювати разом з ним, щоб створити справедливі ринки продуктів і послуг, джерелом яких можуть стати тропічні ліси.

Джерело: Forbes

Для КліматІнфо переклала Вікторія Сафонова

http://climateinfo.org.ua/content/narodzhennya-novogo-kapitalizmu-khto-zminit-so...