Люди, які воюють за природу. Три еко-ініціативи, що змінили Україну

Ці люди не люблять, коли з них роблять героїв і не охоче розповідають про результати своєї діяльності. Однак вони щодня захищають гектари лісів від вирубки, парки і сквери – від забудови і вивозять з них тонни сміття.

Життя поставило їх на стежку війни – в Україні масово вирубуються зелені насадження, а забудовники і влада часто нехтують законами не лише держави, але й природи. Це історія про "зелених" активістів та природоохоронні організації. У кожного – свій метод боротьби, але всі вони вже отримали достойні результати.

Акцію "прибрати Україну за один день" придумала киянка Катя Стрипко, піддивившись ідею в естонців. Одного дня мешканці цієї маленької прибалтійської країни вийшли на вулиці і зібрали понад 10 000 тонн сміття. Успіх естонців настільки вразив дівчину, що її вже ніщо не могло зупинити – ні відсутність досвіду організації таких проектів, ні те, що вона ніколи не була еко-активісткою. 

"Було важко повірити в те, що я зможу зробити таку велику справу. Я економіст, працюю тестувальником програмного забезпечення в ІТ-компанії. У мене не було досвіду ні в сфері управління, ні в логістиці, ні в PR", - зізнається Катя.

Коли до дівчини приєдналися однодумці IT-спеціаліст Юрій Пивоваренко, бізнесмен Володимир Гаркуша і консультант з соціальних мереж Дмитро Малюта, усе закрутилося. Перші дві акції прибирання вони провели у Києві у 2010 році, а вже за рік 22 тисячі людей вийшли на "суботник" у 55 містах України.



У квітні 2012-го, "Зробимо Україну чистою" подвоїла результат – на прибирання вийшло більше 51 тисячі українців. В останній акції, 20 квітня 2013 року, взяло участь ще вдвічі більше учасників – 140 тисяч людей по всій Україні. Саме стільки вміщає київський стадіон "Олімпійський". За один день волонтери зібрали повний 12-кубовий КАМАЗ сміття.

Проект "Let's Do it, Ukraine!" став частиною міжнародного громадського руху "Let's Do it, world!", участь в якому беруть 90 країн світу. На прибирання в Україні виходять цілими офісами (в одній з акцій взяли участь працівники Google і Microsoft), а їхніми спонсорами стають потужні компанії.

Втім, збільшення масштабів прибирання і кількості волонтерів – не головне досягнення активістів. Проект зі збору сміття став прикладом дієвої самоорганізації – тисячі українців об’єднуються не навколо ситуативної боротьби, а заради вирішення актуальних проблем.

"Усе більше людей беруть участь в акціях, витрачають свої зусилля на вирішення цієї проблеми. Це створює ефект підняття самосвідомості: наступного разу ти таки викинеш недопалок в урну, а не на тротуар. Але головна ідея наших акцій – не в тому, щоб постійно прибирати парки і сквери, а в тому, щоб люди стали менше смітити", – розповідає координатор Юрій Пивоваренко.

Він переконаний, що ключовий момент для організації серйозних громадських акцій – пошук однодумців. Наступний крок – чіткий розподіл обов’язків. Перед підготовкою чергової акції координатори зустрічалися раз на тиждень – у чітко визначений день і час.

Ще один важливий етап розвитку проекту – фіксування і вимірювання результатів. Сам процес має бути організований так, щоб будь-хто міг долучитися до участі до нього, витративши мінімум зусиль.

Коли процес чітко організований, а взаємодія з цільовою аудиторією налагоджена, слід згадати про партнерів.

Ще один ресурс, про який радять не забувати активісти – це чиновники. Якщо напередодні першого прибирання волонтерів ЗУЧ під Київміськадмінстрацією намагалася розігнати міліція, то вже після акції влада пішла на співпрацю. Зараз співробітники ЖЕКів у Києві розклеюють оголошення про прибирання та іноді надають активістам техніку. Втім, на допомогу влади волонтери не сильно сподіваються. Їхній проект – колективний і не політичний.

Екологічна група "Печеніги" стала відомою на всю Україну завдяки самовідданому захисту парку Горького в Харкові навесні 2010-го. Активісти першими відреагували на спроби влади спиляти сотні дерев для прокладення нової дороги і будівництва готелю. А протягом усього протистояння інформували журналістів і всіх небайдужих про те, що відбувається у парку.



Голова організації Сергій Шапаренко згадує, як швидко тоді розвивалися події: "Печеніги" навіть не встигли зареєструвати у міськраді заявку на пікет - у ці хвилини у парку розпочалася масова вирубка дерев, і активісти вирушили туди.

"У перший день ми змогли загальмувати вирубку за допомогою правоохоронців, на другий день ситуація загострилася - одного нашого колегу забрали в міліцію. Якось протрималися до вихідних, а тоді почали збиратися люди. Решта дій були стихійними", - розповідає він.

З кожним днем людей у парку ставало все більше, ті, хто приходили, додому вже не йшли – залишалися чергувати у наметах. За тиждень до екологів приєдналися тисячі харків’ян. Вони захищали дерева своїми тілами, лягаючи під колеса бульдозерів і відбиваючи атаки нападників "у спортивному".

Найемоційнішим моментом протистояння стали дії альпіністів, які теж приєдналися до протестувальників. Вражаючі кадри тоді демонстрували всі телеканали: люди сидять на маківках дерев, щоб не дозволити їх спиляти. Дехто приковував себе до дерев ланцюгами.

Олег Перегон, біолог за освітою і журналіст за професією після протестів у парку Горького став ще й активістом-природоохоронцем. Разом з іншими захисниками дерев він заснував "Зелений фронт" – природоохоронну організацію, яка тепер бореться не лише з винищенням зелених зон по всьому Харкову, а й з глобальними проблемами екології – незаконним видобутком чорноземів, пісків та сланцевого газу.

"Наші результати – це десятки захищених зелених зон у Харкові. Майже одночасно з парком Горького виник проект забудови Рижовського парку. Коли ми тільки взялися за цю проблему, нам казали: "Ви нічого не зробите з таким хамством – там вже все вирішено". Ми підняли документи і виявилося, що все незаконно – землю виділила сільрада, хоча вона належить лісовому фонду. Це була важка кампанія, нам довелося поборотися, але ми перемогли", – розповідає Олег Перегон.

Захист природи для членів обох організацій – це волонтерство. Усі вони працюють в різних місцях, але харківські парки і сквери кинути не можуть.

"Справжні активісти – ті, які займаються не однією локальною проблемою, а системними речами, не чекають грантів і достатньо хворі на голову, щоб не звертати увагу на постійні програші", – каже Олексій Василюк, активіст Національного екологічного центру, організації з легендарною історією, яка розпочалася у 1991 році.

Він жартома ділить організацію на дві "касти" – сіру і зелену. Перша – це люди, які займаються серйозними дослідженнями клімату, енергетики, транспорту, пишуть законопроекти та розробляють інші документи. Друга – молоді активісти, які займаються протестно-лобістською діяльністю. Свої дії вони координують через тематичні Google-групи, активно співпрацюють з журналістами.

До "зелених" активістів належить і Василюк. Разом з колегами він воював за збереження Жукового острова, урочища "Бичок" та за сотні інших "зелених зон" Києва, які віддаються під незаконну забудову. І хоча часто ця боротьба виявляється безрезультатною, Олексій не розуміє, чому більшість людей опускає руки. 



Попри часті поразки в судах, НЕЦУ залишається однією з найефективніших організацій у боротьбі за збереження екології. Одна з перемог, якою пишається Олексій – це заборона проведення перегонів на джипах заповідниками Полісся. У 2011 році команда під керівництвом сина президента Віктора Януковича на 200 джипах планувала промчати двома природними заповідниками і трьома національними природними парками, навіть не здогадуючись, чим це загрожує природі.

Після переговорів з організаторами і резонансу, викликаного новиною, маршрут перегонів було змінено, а активісти НЕЦУ проконтролювали виконання встановлених правил. Інцидент також змусив Мінприроди заборонити заповідникам і нацпаркам використання авто-мототранспорту на своїй території.

Ще один напрямок, яким активно займаються активісти – це рух проти комерційного використання дельфінів. Попри мораторій на вилов цих тварин, Україна є світовим лідером за темпами нарощування кількості дельфінаріїв. У НЕЦУ стверджують, що дельфіни у них утримуються у неприйнятних умовах, а власники закладів заробляють мільйони на горі людей, які сподіваються дельфінотерапією вилікувати дітей з ДЦП, або синдромом Дауна.

На законодавчому ж рівні активісти добилися продовження мораторію на вилов дельфінів, а також ухвалення правил їх утримання.

Не менш активно члени НЕЦУ взялися за боротьбу проти комерційного використання ведмедів, яких часто купують власники ресторанів і готелів для розваг відвідувачів.

Нещодавно разом з організацією "4 лапи" і Мінприроди активісти добилися побудови першого в Україні реабілітаційного центру для ведмедів на базі національного природного парку "Синевир".

Як працює їхня ініціатива: активістам повідомляють про черговий факт утримання тварин у неволі (часто це роблять відвідувачі ресторанів, знайомі, користувачі соцмереж), ті готують інформаційний запит або скаргу до екоінспекції. Іноді – просто намагаються умовити власника закладу самостійно передати ведмедя до реабілітаційного центру.

http://climateinfo.org.ua/content/lyudi-yaki-voyuyut-za-prirodu-tri-eko-initsiat...