Чому молоді кліматичні активісти ще не втратили надію

Більшість представників покоління 2000-х відчуває заціпеніння, коли чує про проблеми зміни клімату. Але є способи змінити ситуацію, і вони вже діють.

Про свій досвід, а також про те, як вплинути на ситуацію, що склалася, розповів Billy Parish - один з кліматичних активістів США.

«Десять років тому, коли я був уже не першокурсником, але ще не другокурсником Єлю, я розпочав те, що повністю змінило моє життя. Я проводив літо в Індії і вирішив здійснити похід до льодовика Ґаумукх, витоку річки Ґанг, що у далекому кінці масивного льодовикового покриву в Гімалаях.

Дорогою ми з моїм гідом Анандом зустріли босого чоловіка у помаранчевому одязі — він був нагадуванням про те, що ми прямуємо до найсвятішого місця Індії. Ґанг дає прихисток майже 450 млн людей, які приходять на берег річки, щоб попити, поїсти, обробити землю, покупатися і поклонитися. Протягом тисячоліть велична річка була центром політичного, економічного і духовного життя країни.

Ближче до льодовика ми натрапили на цікаве видовище: білий пластиковий намет з супутниковою антеною поруч. Неподалік на валуні сидів учений. «Чверть століття тому, —  сказав він нам, — ми могли стояти на льодовику. Та він відступає уже багато років. У 2030 році  Ґаумукх взагалі може зникнути».

Восени того ж року, коли я вирішив, що варто щось робити з проблемою глобального потепління, я взяв відпустку у коледжі. Туди я вже не повернувся, але натомість став співорганізатором «Коаліції Енергетичних Дій» (англ. Energy Action Coalition) і підняв її до рівня найбільшої в усьому світі молодіжної правозахисної організації, що працює над проблемою зміни клімату. Після того, як ми отримали тисячі маленьких перемог, завоювали міста, університетські містечка та домоглися того, що компанії почали скорочувати викиди вуглецю, ми відчули в собі силу, а отже і впевненість, перебороти найсерйознішу проблему нашого покоління.

Настав 2008 рік. Після виборів* у нас з’явилася можливість отримати дозвіл федерального кліматичного законодавства і підписати міжнародну угоду з питань клімату в Копенгагені. Коли все почало руйнуватися, багато кліматичних активістів (в тому числі і я) переживали своєрідну депресію.

Перенесемося в 2012 рік. Ми переживаємо найтепліший рік в американській історії. Пожежі та посуха, що переслідують Захід, спонукають експертів робити прогнози про продовольчу кризу загрозливих розмірів, а блискучий матеріал Білла МакКіббена (англ. Bill McKibben) в журналі «Роулінг Стоун» (англ. Rolling stone) «Глобальне потепління: жахлива математика» (англ. Global Warming's Terrifying New Math) був переглянутий 1,2 млн разів за два тижні. Списки інформаційної розсилки, якими я займаюся, просто рясніють повідомленнями на кшталт «Мені страшно».

Що трапилося? Що ж нам тепер робити? Багато представників покоління 2000-х, у тому числі і я, останні декілька років шукали відповіді на ці питання. І тепер ми знаємо чимало про те, як усе працює і що потрібно робити.

По-перше, важливо розуміти, що зараз не лише небезпечний час, але й час величезних можливостей. Ми живемо у світі, що схожий на експоненційну криву, що постійно змінюється. З одного боку страшне і стрімке збільшення викидів вуглецю та деградація навколишнього середовища, наче форма хокейної ключки. Але не відстає й інша хвиля — невпинно зростає крива рішень, що могли б екологічно/збалансовано нагодувати, дати притулок і енергію на планеті.

У своїй статті МакКіббен зазначає, що Німеччина уже використовує сонячні батареї, щоб задовольнити половину свого попиту на електроенергію. Але він не згадав, що не так давно, у 2000 році, сонячна енергія становила лише 0,01 % енергопостачання країни. Схожа історія зі зростанням відновлюваної енергії відбувається по всьому світу. У кінці минулого року Міжнародне енергетичне агентство (англ. the International Energy Agency) висловило приголомшливий прогноз щодо майбутнього енергетичного балансу планети, згідно з яким сонце зможе виробляти більшу частину світової електроенергії менше ніж за 50 років.

Беручи до уваги нові реалії, Національна лабораторія поновлюваних джерел енергії (англ. the National Renewable Energy Laboratory) нещодавно виступила із заявою, яку ще 5 років тому годі було й уявити: «Технологій відновлювальних джерел електроенергії, що сьогодні наявні у продажу, більш ніж достатньо, щоб постачати 80 % від загального виробітку електроенергії в США до 2050 року, коли пропозиція на електроенергію залежатиме від погодинного плану кожного регіону країни».

То як же нам, поколінню, яке боротиметься з цими проблемами в далекому майбутньому, переконатися, що переможуть «хороші» криві?



1. Підтримуйте місцеві «битви» за збереження викопного палива у ґрунті

МакКіббен передбачає, що вся увага буде прикована до боротьби з паливними компаніями. Я додав би, що варто подвоїти ставку на місцеві компанії, орієнтовані на конкретні гірничі або енергетичні проекти розвитку. Чому? Тому що вони працюють. Тут, на землі, в оточенні друзів і сім'ї, борючись за нашу планету та за місця, які ми любимо, ми відчуваємо нашу силу.

Проти добування викопного палива великими групами населення виступають такі організації, як «Сьєрра Клаб» (англ. Sierra Club), «350.org» та «Коаліція енергетичних дій». Наприклад, акція «Сьєрра Клаб» «По той бік вугільної кампанії» (англ. Beyond Coal Campaign) підтримала волонтерів по всій країні, які успішно боролися за скасування 2/3 пропозицій для нових вугільних електростанцій, сформульованих у 2001 році. Наразі мета компанії — закрити усі 530 вугільних заводів країни до 2030 року.

Забігаючи наперед, скажу, що особлива увага має бути приділена районам з найбільшою концентрацією вуглеводнів —  вугільний басейн Паудер-Рівер в штаті Вайомінг, США (англ. Wyoming's Powder River Basin), бітумінозні піски Альберти, Канада (англ. Alberta's Tar Sands), Аппалачіа, США (англ. Appalachia), Арктичний національний заповідник дикої природи, США (англ. the Arctic National Wildlife Refuge) та «Чорна меза» резервації Хопі, округу Навахо штату Арізони, США (англ. the Navajo and Hopi Nations' Black Mesa).

2. Підтримуйте фінансування інновацій

Також ми маємо забезпечити підтримку урядом енергетичних інновацій. Нещодавно у своїй статті у «Нью-Йорк Таймс» (англ. NY Times) Девід Леонард (англ. David Leonhardt) наголосив на тому, що урядові ініціативи з питань інновацій у галузі чистої енергії є відголоском минулого десятиліття. Навіть якщо спроба фіксації ціни на вуглець зазнає невдачі, фінансова політика щодо будівництва чистих енергетичних систем на всіх рівнях уряду буде напрочуд успішною. Тим не менш, фінансування цього будівництва вже зменшується.

Як зазначає Леонард, державне фінансування має надзвичайно важливе значення для екологічно чистої енергії, оскільки основні дослідження, які знижують вартість на вітряну та сонячну енергії (що означає створення проривних технологій для наступного покоління), спочатку, зазвичай, не є вигідними.

Особливо помітним у цій статті є список імен, у якому фігурують найвідоміші підприємці та капіталісти нашого часу: Білл Гейтс (англ. Bill Gates), Джон Дерр (англ. John Doerr), Урсула Бернс (англ. Ursula Burns), Норман Августин (англ. Norman Augustine) та Джефф Іммельт (англ. Jeff Immelt), які згодні вести Америку до енергетично чистої революції. Вони знають, що цю ініціативу підтримає уряд. А отже, і кожен з нас.

3. Будь прикладом

Кілька років тому, виступаючи на щорічній організації із залучення грошових коштів Ліги виборців за охорону природи у Нью-Йорку (англ. New York League of Conservation Voters), я запитав аудиторію, скільки енергоефективних робіт з поновлюваними джерелами енергії було проведено у їхніх домівках або, принаймні, житлових районах. З 500 присутніх підняли руки лише 5. Цього недостатньо, щоб боротися з нинішньою системою та вдосконалювати технології наступного покоління. Необхідно якомога швидше втілювати вже наявні рішення. І для цього у нас є досить інструментів. Настав час збирати їх та будувати.

Бути прикладом для відновлюваної енергії не означає просто «замінити лампи». Цього недостатньо. Необхідно покласти початок колективним заощадженням на будівництво екологічно чистої енергетики майбутнього. Уже зараз багато хто вкладає кошти у енергетичну модернізацію, що з плином часу принесе величезні фінансові дивіденди. Це має вагу і для вашої родини, і для суспільства та планети. Тож робіть найреволюційнішу річ, яку тільки можете, — будуйте. Візьміть гроші у банків та фондів, що підтримують вугілля та вкладіть їх у фонди, кредитні спілки, проекти, які займаються розробкою відновлюваних джерел енергії.

Отож, боріться, вкладайте та будуйте. Це так просто і так важко. Ми можемо бути молодими та наляканими, але у нас є сила. Ми домагаємось прогресу. Зараз не час гальмувати.»

*Вибори президента США 2008 року — 56-ті вибори президента та віце-президента Сполучених Штатів Америки, на яких переміг кандидат від Демократичної партії Барак Обама (прим. перекл.)

Джерело: theatlantic.com
Для КліматІнфо переклала та підготувала Вероніка Казіна
Редактор: Олеся Оноко

http://www.climateinfo.org.ua/content/chomu-molodi-klimatichni-aktivisti-she-ne-...